вівторок, 21 лютого 2023 р.

 

6 клас   Тема: Спілкування людей. 

                          Засоби і навички комунікації

Мета: формувати поняття про комунікації. Дослідити прогрес у розвитку засобів комунікації. Відпрацювати навички спілкування: уміння говорити, слухати, встановлювати контакти з іншими людьми. Виховувати соціальну свідомість.

"Якщо, слухаючи вас, дивляться вам в обличчя, реагують на ваші слова, погляд спрямований вам в очі - будьте впевнені: ви спілкуєтеся".                                                                   М. І. Лісна

                                                   ХІД УРОКУ

І. Організаційний етап

Привітання вчителя. Установка на позитивний настрій.

Вчитель: Добрий день!Я дуже рада бачити вас усіх

красивими,бадьорими,здоровими.

Привітання дітей. Зроби комплімент.

Повторення правил групи.

Тренер просить учасників згадати, які правила роботи встановила і

використовує група, та уточнити, які з цих правил є правами, а які

обов’язками.

Правила роботи

Бути доброзичливим;

поважати інших;

говорити по черзі і по суті питання;

кожен має право на свою думку;

бути позитивним;

бути толерантним;

бути активним.

Обговорюється необхідність і корисність кожного правила.

Очікування: на аркушах паперу у вигляді зернинок учні записують свої

очікування від сьогоднішнього тренінгу. На дошці розмішене поле, на яке

учні висаджують свої зернинки.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Прослуховування оповідання «Добре слово» (під музичний супровід).


Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося 5

років, вона тяжко захворіла: застудилася, почала кашляти й «танула» на очах.

До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі,

дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке

коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон із

курячого крильця. Кожен говорив: «Треба добре харчуватися, треба дихати

свіжим повітрям – і хвороба втече в ліси і на болота». Оля їла мед у

стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди і горіхи, перепелині яєчка

й бульйон із курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже

ледве вставала з ліжка. Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь

Опанас сказав:

- Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти. Раптом

відчинилися двері. До хати ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї

родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в кімнаті, нікуди не

виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, узяла Олину руку у свою, зморшкувату і

маленьку, й сказала:

- Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає

ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні бульйону з

курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя

правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання

залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа

ясному сонечку.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине

серце забилось частіше, щічки порозвішали, а в очах засяяла радість.

– Ось чого не вистачало Олі, - сказав дід Опанас. – Доброго слова.

Запитання до учнів

Що ж потрібно було Олі для того, щоб вона видужала?

Висновок. Так, дівчинці не потрібні були ні ласощі, ні інші продукти

харчування... Інколи, для того, щоб людина скоріше видужала, потрібна

увага до хворої людини, небайдужість...

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Виявлення рівня проінформованості.

Обговорення ситуації.

Прочитай ситуацію та варіанти поведінки.

Ти позичив другу свій улюблений диск, а він повернув його зіпсованим. Ти:

А. скажеш про це другові і попросиш купити тобі новий диск;

Б. нічого не скажеш і купиш новий диск сам;

В. позичиш у друга його улюблений диск і так само зіпсуєш його.

Яку манеру спілкування описано в кожному з варіантів?

Як би кожен з вас вчинив у такій ситуації?

Чи траплялися подібні ситуації у вашому житті? Як ви тоді вчинили?

Яких правил слід дотримуватися в процесі спілкування зі

співрозмовником?

Обговорення правил спілкування між учнями групи.

Висновок: Отже, можна виділити такі основні правила спілкування:

Будьте завжди ввічливими, привітними та доброзичливими в спілкуванні. З

повагою ставтеся до співрозмовника.

Будьте уважними до співрозмовника, до його стану і настрою, до того, що і

як він говорить, як реагує на ті чи інші слова.

Умійте слухати і не перебивати інших.

Не бійтеся вступати в контакти (усні чи письмові) з людьми, навіть не

знайомими вам, але при цьому уникайте нав'язливості.

Говоріть про те, що може бути цікавим і корисним для тих, хто вас слухає.

Не завдавайте людям прикрощів словом (не ображайте, не говоріть

неприємного не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів тощо).

Умійте ввічливо попросити про щось і ввічливо відмовити в чомусь, не

образивши людину своєю відмовою. Намагайтеся чемно пояснити причину

прохання чи відмови.

Використовуйте в спілкуванні слова «будь-ласка», «вибачте», «не

ображайтеся», «чи не змогли б ви», «на жаль». Стежте за культурою

мовлення.

Умійте підтримати людину словом і ділом у будь-якій ситуації.

Вчитель: Отже, із усього сказаного можна зробити висновок, що спілкування

– це чи не найважливіша для людини річ. І для того, щоб воно приносило

задоволення і бажаний результат, слід виробити в собі ті якості, про які ми

сьогодні говорили, пам'ятати вислів древніх: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Завжди пам'ятайте просту народну істину, що до людей слід ставитися так, як

хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Також у спілкуванні людей дуже

важливу роль відіграють почуття та емоції.

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Тестування «Чи гарний ти співрозмовник?»

Зараз ми за допомогою тесту дізнаємося, наскільки цікаво іншим із вами

спілкуватися.

На всі запитання відповідати треба «так» або «ні».

Тобі подобається більше слухати, ніж розмовляти?

Ти завжди знайдеш тему для розмови?

Ти завжди уважно слухаєш?

Чи подобається тобі давати поради?

Чи покажеш ти співрозмовнику, що тобі цікава тема розмови?

Чи дратуєшся ти, коли тебе не слухають?

У тебе завжди своя думка на все?

Чи будеш ти говорити на незнайомі теми?

Чи подобається тобі бути в центрі уваги?

Чи є хоча б три галузі знань, у яких ти добре обізнаний?

Якщо в тебе відповідь «так» на 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 11 питання – став 1 бал.

Полічи бали.

Інтерпретація

1-3 бали – спілкуватися з тобою не завжди приємно. Замислись над цим.

4-9 балів – ти приємний співрозмовник, але, коли не в дусі, потребуєш

особливої уваги оточуючих до себе.

9-11 балів – ти гарний співрозмовник, без тебе не можуть обійтися друзі, ти -

душа компанії.

V. Підбиття підсумків уроку.

Учні аналізують свої очікування. Якщо вони здійснилися, то наше зернятко

проросло, і ми до нього прикріплюємо листочки, а якщо ні, то не

прикріплюємо.

Вчитель: Східна мудрість радить: «Запалюйте під час кожної зустрічі, коли

тільки можете, свічку любові, радуйте і надихайте кожне серце. Дбайте про

кожну людину, як про близьку вам. Обдаровуйте чужих людей такою самою

любов’ю та добротою, як і ваших вірних друзів». Це правило спілкування

між людьми приносить взаєморозуміння і радість у серці людини.

Кожна особистість може розвиватися і самостверджуватися в процесі

спілкування. За допомогою спілкування людина налагоджує контакти з

іншими шляхом передачі їм інформації і впливу своєї особистості. Позитивне

доброзичливе спілкування є важливою складовою поведінки.

VІ. Домашнє завдання (різнорівневе)

І рівень – опрацювати матеріал підручника.

ІІ рівень – написати міні-твір на тему «Що для мене означає позитивно

спілкуватися».

ІІІ рівень – висловити своє розуміння теми позитивного спілкування в

малюнках.

VІІ. Рефлексія

Продовжіть речення: «Мені приємно спілкуватися з людиною, коли...»

Кожен учень має потиснути руку всім однокласникам, не відпускаючи руки

одного учасника, поки не візьметься за руку іншого.

пʼятниця, 31 липня 2020 р.

          Сім правил здорового способу життя


Сьогодні чимало людей ведуть мову про здоровий спосіб життя, хоча не всі добре розуміють основну суть цього поняття і зводять його до відмови від шкідливих звичок чи занять спортом, що, безперечно, теж суттєво впливає на наше здоров’я.

Насправді ж, здоровий спосіб життя – це набагато глибше поняття, це стиль життя і мислення. Для кожної людини – це щось особливе. Саме думки людини становлять основи здорового способу життя.

Спосіб життя – це не лише характер людської поведінки, яка позитивно чи негативно впливає на здоров’я. Сам характер поведінки зумовлений фізичним та культурним середовищем, вихованням, матеріальними можливостями. На формування способу життя впливають стереотипи стосунків між людьми, їхній життєвий досвід і соціальні умови та середовище.

Саме поняття «здоровий спосіб життя» з’явилося не дуже давно, але дотримуватися його принципів намагалися віддавна. Ще в середньовіччі, а можливо, й раніше люди знали основи здорового способу життя, хоча мотивація у них була зовсім іншою, ніж тепер у нас.

Пропонуємо вам, дорогі читачі, ймовірних «Сім правил здорового способу життя», хоча добре розуміємо, що не все написане в них, в міру певних обставин, зможете виконувати, однак деякі поради все таки варто використати.

ПРАВИЛО № 1

Найважливіше при здоровому способі життя - це харчування. Правильне харчування! Більше фруктів і овочів, продуктів, наповнених корисними для нашого організму речовинами. Ніяких гамбургерів, чіпсів та іншої гидоти.

Як говорив сам Гіппократ, їжа повинна бути нашими ліками, а не ліки їжею. В ідеалі, звичайно, потрібно відмовитися від шкідливої їжі назавжди, але ... Але як відмовитися від улюбленої їжі, навіть не найкориснішої, коли її так хочеться з’їсти? Це як будь-яка шкідлива звичка, розумієш, що користі організмові не принесе, але відмовитися не можеш. Тут повинен спрацювати духовний важіль – стриманість.

ПРАВИЛО № 2

Активність, активність і ще раз активність! Будьте активними, життєрадісними і відкритими до світу. В умовах постійної зайнятості важко знайти час на походи в спортзал, заняття спортом ... А даремно! І все-таки, навіть якщо на спорт часу немає, то піші прогулянки на свіжому повітрі, ранкову пробіжку, гімнастику ніхто не відміняв. Ходіть більше пішки, гуляйте у парках та лісах, будьте рухливими. Від серцево-судинних та інших серйозних захворювань потрібно йти або навіть тікати. У прямому сенсі слова. Рухайтеся назустріч міцному здоров'ю і довголіттю! 

ПРАВИЛО № 3

Здоровий спосіб життя жодним чином не сумісний зі шкідливими звичками: куріння, вживання алкоголю і тим більше - наркоманія. Правда, дехто вважає, що невеличку дозу спиртного під час якоїсь святкової гостини можна собі дозволити, однак прихильники здорового способу життя не підтримують цієї думки. Вони переконані, що і так званого поміркованого вживання алкоголю потрібно уникати, оскільки навіть невеликі дози негативно впливають на організм, нищать здорові клітини, особливо головного мозку. Щодо куріння і наркотиків, то про них не може бути й мови.

ПРАВИЛО № 4

Основа здорового способу життя - правильний розпорядок дня. Правильне харчування, фізична активність і відсутність шкідливих звичок при здоровому способі життя - це вже, звичайно, чимало, але ще не все. При здоровому способі життя обов'язково повинен бути правильний розпорядок дня.

Що означає правильний розпорядок дня? Це, передусім нормальний (восьми, хоча б семи годинний) здоровий сон. Потрібно привчити свій організм лягати і прокидатися в один і той же час, незалежно від того, який день тижня: будній чи вихідний. В ідеалі, звичайно, прокидатися треба без будильника - це означає, що виспалися. Чому важливо висипатися? Хоча б, тому що існує прямий зв'язок між недосипанням і появою якоїсь недуги, зокрема виснаження нервової системи, що призводить до інших захворювань.

ПРАВИЛО № 5

Одне з найважливіших правил здорового способу життя - це позитивний настрій. Не зациклюйтеся на невдачах і недоліках. Не переживайте і тоді, коли зробили щось чи сказали не так - усе можна поправити. Ніколи не впадайте у смуток, пригніченість і особливо – в розпуку, безнадію, адже це тяжкий гріх. 

ПРАВИЛО № 6

Здоровий спосіб життя - це дбайливе ставлення до себе. Себе треба любити, про себе потрібно піклуватися. Наприклад, під час занять спортом, на прогулянці чи навіть під час виконання якоїсь праці потрібно робити це зосереджено, із задоволенням, не думаючи про щось негативне. Завжди намагайтеся ходити прямо, з піднятою головою, дихайте глибоко, вдихаючи повітря через ніс і видихаючи ротом. Спробуйте побачити і відчути красу навколишньої природи, бадьорість і свіжість ранкової прохолоди чи таємничість вечірньої пори. 

ПРАВИЛО № 7

Вести здоровий спосіб життя краще не самому, а в якомусь товаристві (сім’я, друзі, сусіди, співпрацівники). В ідеалі, звичайно, потрібно, щоб усі, хто оточує вас, дотримувалися такої ж життєвої позиції - разом веселіше і є дух суперництва.Уявіть, що всі вони ведуть здоровий спосіб життя, всі в чудовому настрої, бажають один одному тільки добра.Турбота про своє здоров'я не має бути проблемою, це має бути способом життя! Здоровим способом життя. Краще вже бігати на свіжому повітрі, ніж по лікарях!

На завершення, остання порада: завжди перебувайте з Богом! Моліться до Нього, дякуйте Йому за те, що створив вас і цей чудовий навколишній світ, у якому ви живете. Дякуйте за небо і сонце, дерева і трави, сонце і вітер, за вашу родину і ближніх, за випробування і терпіння. 

вівторок, 30 червня 2020 р.

Що насправді означає «одужав від коронавірусу».

   Незважаючи на постійні звіти про загальну кількість хворих і зростання кількості померлих, насправді ж переважна кількість людей, які захворіли на COVID-19, переносить його без ускладнень. Окрім цього, зростає і інший показник — кількість тих. хто одужав. У виданні The Conversation спробували пояснити, що насправді означає формулювання «одужав від коронавірусу». Тут про біологію, епідеміологію і трішки бюрократії.

Як ваше тіло бореться з COVID-19?

Щойно людина піддається впливу коронавірусу, організм починає виробляти білки, які звуться антитілами, для боротьби з інфекцією. Коли ці антитіла починають успішно стримувати вірус і не дають йому поширюватися у організмі, симптоми зазвичай притупляються і ви почуваєтеся краще. Зрештою, якщо все пройде добре, ваша імунна система повністю знищить усі віруси. Людина, яка була інфікована і пережила вірус без тривалих наслідків для здоров’я або інвалідності, «одужала».

Звичайна людина, інфікована SARS-CoV-2, почуватиметься зле приблизно протягом семи днів від моменту появи симптомів. Далі після зникнення симптомів у організмі пацієнта може зберігатися невелика кількість віруса. Тому людина має бути в ізоляції ще протягом трьох днів, аби переконатися, що вона дійсно одужала і більше не може інфікувати іншу людину.

А що імунітет?

Зазвичай після одужання від вірусної інфекції ваше тіло утримуватиме клітини, які звуться лімфоцитами, у вашій системі. Ці клітини “запам’ятовують” віруси, які вони бачили раніше, і миттєво реагують, аби боротися з ними знову. Якщо ви підхопили вірус, який уже у вас був, скоріш за все, лімфоцити зупинять його перш ніж він почне викликати симптоми. Так у вас з’являється імунітет. Цей же принцип використовується у основі багатьох вакцин.
На жаль, імунітет не ідеальний. Для багатьох вірусів, наприклад, як свинка, імунітет з часом може ослабнути, і у майбутньому ви станете чутливими до вірусу. Ось чому вам потрібно час від часу проходити ревакцинацію — аби змусити вашу імунну систему виробляти більше антитіл і клітин пам’яті.

Через те що цей коронавірус новий вчені і досі не знають, чи захищені люди, які одужують від COVID-19, від інфікування ним у майбутньому. Лікарі знаходять антитіла у хворих і тих, хто одужав, і це свідчить про розвиток імунітету. Але залишається питання — на скільки тривалим буде імунітет. Інші коронавіруси, як SARS і MERS, викликають імунну відповідь, яка захищає людину хоча б на короткий час. Так само може бути з SARS-CoV-2, але дослідження, які могли би підтвердити це, ще не провели.

Чому так мало людей офіційно одужали у США?

Це небезпечний вірус, тому Центри контролю і профілактики захворювань дуже обережні у констатації факту одужання від COVID-19. До того як людину офіційно визнають такою, що одужала, мають дотримуватися усі критерії медичні та критерії тестування.
З медичної точки зору у людини немає бути температури протягом трьох днів підряд. Також має спостерігатися покращення інших симптомів, у тому числі зменшення кашлю і задишки. А ще від моменту появи симптомів має пройти не менше семи повних днів.

Додатково до цього людина має отримати негативний результат тестування на коронавірус двічі, при аналізи мають проводити з інтервалом не менше 24 годин. Якщо і симптомів у вказаний термін нема, і умови тестування витримані, людина офіційно вважається такою, що одужала.
Друга вимога тестування, ймовірніше, пояснює, чому до кінця березня у США було так мало офіційно підтверджених випадків одужання. Спочатку в США спостерігався значний дефіцит тестів. І хоча багато людей напевно одужали протягом кількох тижнів, це не могли підтвердити офіційно.Оскільки в найближчі тижні країна буде в епіцентрі пандемії, основна увага як і раніше приділяється перевірці тих, хто заражений, а не тих, хто, ймовірно, видужав.
Зараз, коли державні і приватні компанії почали виробляти і поширювати тести, тестування проходять набагато більше людей. Кількість доступних тестів зростає, пандемія у кінцевому підсумку сповільнюється, а значить і для тих, хто одужує буде більше тестів. По мірі того, які ті, хто одужав, проходять тестування, поява будь-яких нових інфекцій допоможе дослідникам дізнатися, як довго може зберігатися імунітет.

Що може робити людина, яка одужала від COVID-19?

Знання про те, чи є люди несприйнятливими до COVID-19 після одужання, визначить що вони, спільноти і суспільство у цілому можуть зробити у майбутньому. Якщо вчені зможуть довести, що видужалі пацієнти несприйнятливі до коронавірусу, то одужав людина теоретично може допомогти підтримати систему охорони здоров'я, доглядаючи за інфікованими.

Щойно спільноти подолають пік епідемії, кількість нових інфікувань зменшиться і видужавших стане більше. За такої тенденції ризик передачи віруса теж знизиться. Щойно він сягне мінімуму вимоги до самоізоляції і соціального дистанціювання послабляться і почнуть відкриватися підприємства. Судячи з того, через що пройшли інші країни, мине кілька місяців перш ніж ризик передачі вірусу знизиться.
Та перш ніж це відбудеться світові необхідно пережити пік пандемії. Соціальне дистанціювання працює на сповільнення розповсюдження інфекційних захворювань, у тому числі і COVID-19. Багатьом людям знадобиться медична допомога, аби одужати, і соціальне дистанціювання якраз дозволить уповільнити поширення вірусу.

вівторок, 12 травня 2020 р.

Туберкульоз: шляхи зараження і запобігання

За археологічними знахідками останніх часів, первісна людина виникла близько 4 мільйонів років тому. Туберкульозом страдали люди і тварини з давніх-давен, ще з доісторичних часів глибокої стародавності – відколи існують люди на землі. Ця недуга косила людей, заганяючи їх передчасно у могили.
У 1904 р. на території Німеччини поблизу Гейдельберга знайшли кістяка людини, що жила в кам’яному віці .(приблизно за 5000 років до н.е.). Лікар Бартельсу (Bartels) установив туберкульозне ураження декількох грудних хребців у цій знахідці.
У муміфікованих трупів єгиптян, що жили за 2000—2750 років до н.е. знайшли туберкульозне ураження кісток. Звідти взяли детрит, посіяли на живильне середовище і виросли живі збудники туберкульозу. Заразили ними морських свинок і морські свинки захворіли на туберкульоз.
В кінці ХІХ століття – на початку ХХ століття була всесвітня епідемія туберкульозу. Ця небезпека для людства стала поштовхом до значних відкриттів стосовно перемоги на туберкульозом. У 1882 р. німецький вчений Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу, якого назвали його ім’ям – паличкою Коха, а зараз цього збудника називають мікобактерією туберкульозу.
У 1887 р. наш співвітчизник із Галичини Іван Пулюй відкрив х-промені, а згодом у 1895 р. їх відкрив німецький вчений Кондрат Рентген, за що він отримав Нобелівську премію. Це започаткувало розвиток рентгенології та поліпшило діагностику туберкульозу.
У 1919 р. французькі вчені Кальмет і Герен розробили вакцину БЦЖ. Вона являє собою живі пригнічені (авірулентні) мікобактерії туберкульозу бичачого виду. Це відкриття започаткувало щеплення проти туберкульозу.
У 1944 р. американський бактеріолог Ваксман, що народився на Вінничині, а навчався в Одесі, отримав антибіотик стрептоміцин, який виявився ефективним проти туберкульозу. Так із завершенням доантибактеріальної ери розпочалася антибактеріальна ера боротьби з туберкульозом. З 1954 р. в  медичну практику увійшли такі протитуберкульозні препарати як ПАСК, тібон, препарати групи ГІНК. З 1965 р. почали застосовувати найефективніший і нині антимікобактеріальний препарат – рифампіцин. І до цього часу ефективнішого протитуберкульозного препарату в світі не знайдено.
Зараз третина населення земної кулі інфікована мікобактеріями туберкульозу. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7 – 10 млн. чоловік. Загальна кількість хворих у світі досягає 50 – 60 млн.. Це дещо більше від усього населення України чи Франції.
Один хворий на туберкульоз може інфікувати в середньому 10–15 здорових осіб, а якщо він знаходитимеся в школі, театрі чи в громадському транспорті, то більше. Це сприяє значному поширенню туберкульозу. Ось чому Всесвітня Організація Охорони Здоров’я в 1993 році проголосила туберкульоз глобальною небезпекою. Останнім часом щороку 24 березня всі країни світу відзначають Всесвітній день боротьби з туберкульозом.
З 1995 р. в Україні зареєстрована епідемія туберкульозу. Сьогодні епідемічний стан спостерігається не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу, насамперед у тих, де низький рівень життя. До них віднесені всі посткомуністичні країни, більшість країн Африки і Азії.
Епідемія туберкульозу характеризується як триєдина епідемія. Це означає, що епідемія туберкульозу містить три складових.
Перша складова включає зростання захворюваності на типовий туберкульоз, тобто такий, який спостерігався в доантибактеріальну еру.
Друга складова епідемії зумовлена хіміорезистентним туберкульозом, яка поширюється швидкими темпами і створює велику небезпеку. Річ у тому, що в Україні до 1 січня 2001 р. не вистачало протитуберкульозних препаратів. Хворі лікувалися нераціонально, малими дозами препаратів, робили перерви у лікуванні й це призвело до того, що мікобактерії туберкульозу призвичаїлися до багатьох препаратів. Ця звичка у мікобактерій передається по спадковості із покоління в покоління. Таким чином, якщо здорова людина заразиться стійкими до протитуберкульозних препаратів мікобактеріями, то тоді її не можна лікувати цими препаратами, бо вони неефективні. Через відсутність нових протитуберкульозних препаратів існуючі нині препарати стають неефективні та хворі не можуть вилікуватися. Часто-густо у них туберкульоз прогресує і вони помирають. Сьогодні в Україні близько 25,0 % нових хворих заразилися хіміорезистентними мікобактеріями. У деяких країнах світу ця цифра сягає 50,0 %.
Третя складова епідемії зумовлена туберкульозом на тлі синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу) та у інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Зважаючи на те, що близько 90,0 % дорослого населення України інфіковані мікобактеріями туберкульозу, то якщо будь-хто з них заразиться ВІЛ чи захворіє на СНІД, то через зниження імунітету половина ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД захворює на туберкульоз.
Ми проаналізували 142 хворих на СНІД У 49,3 % хворих на СНІД розвинувся туберкульоз. Їх лікували тільки від туберкульозу, бо на лікування СНІДу не було грошей. Адже антиретровірусні препарати треба приймати все життя, а річна вартість їх становить близько 120 тис. доларів США. Результати плачевні. Припинення бактеріовиділення у цих хворих досягнуто лише в 10,59 %, зменшилися каверни – у 31,74 % хворих, а інші 57,65 % хворих на туберкульоз і СНІД померли.
Отже, туберкульоз – це не тільки медична проблема. Від медиків у боротьбі з туберкульозом залежить біля 15–20 %, решту від Уряду, від добробуту народу, від його рівня життя, а значить, і від економіки. Туберкульоз – проблема соціальна, яка віддзеркалює соціально-економічний стан країни, культурно-освітній рівень та благополуччя населення, ступінь розвитку охорони здоров’я, у тому числі і фтизіатричної служби.
Сьогодні в Україні зареєстровано 675382 хворих на туберкульоз, що дорівнює 1,4 % від усієї чисельності населення країни, але хворі активними формами туберкульозу складають 144041.
За останні 11 років (1990–2000 рр.) захворюваність всіма формами туберкульозу збільшилася у 2,14 разу, або з 32,0 до 68,6 на 100 тисяч населення. Це означає, якщо ми у 1990 р. виявляли 16404 нових хворих, то у 2000 р. їх виявили 33634.
У 1990 р. в Україні померло від туберкульозу 4212 хворих, а у 2000 р. від туберкульозу помер 10992 хворих. Якщо в 1990 р. смертність від туберкульозу становила 8,1 на 100 тис. населення, то у 2000 р. – 22,3 на 100 тис. населення, тобто смертність зросла в 2,75 разу. Отже, щороку туберкульоз забирає набагато більше життів (80,7 %), аніж всі інші інфекційні та паразитарні хвороби разом взяті.
Порівняно із СНІДом чи деякими іншими небезпечними хворобами туберкульоз має ту особливість, що ймовірність заразитися туберкульозом набагато більша, аніж іншими інфекціями, бо туберкульоз – це повітряно-крапельна і повітряно-пилова інфекція. Достатньо побувати із заразним хворим у будь-якому транспорті (трамваї, літаку тощо), щоб заразитися.
Як заражаються туберкульозом? Щоб заразитися і захворіти на туберкульоз має бути 3 компоненти епідемічного процесу:
1) джерело або резервуар туберкульозної інфекції;
2) механізм передачі туберкульозної інфекції;
3) сприйнятливість організму людини чи тварини до туберкульозної інфекції.
1. Джерелом або резервуаром туберкульозної інфекції може бути хвора людина, більше 55 видів сільськогосподарських тварин, птахів, риб, а також заражені мікобактеріями продукти тваринного і рослинного походження, ґрунт, органічні й неорганічні речовини, в яких живуть, розмножуються чи зберігаються збудники туберкульозу.
Туберкульоз від хворого поширюється повітряно-крапельним (при кашлі, чханні, розмові) та пиловим способом (засохлі крапельки мокротиння перетворюються в інфікований пил, який є на підлозі, предметах, в повітрі).
Оскільки немає такого органу людини (тварини), який би не уражався туберкульозом, то залежно від місця ураження мікобактерії туберкульозу можуть виділятися від хворого різними шляхами.
Мікобактерії туберкульозу виділяються з харкотинням при туберкульозі органів дихання. Це найчастіший спосіб і становить близько 95,0 % випадків
Мікобактерії туберкульозу виділяються з калом при туберкульозі шлунково-кишкового тракту (шлунку, тонкого і товстого кишківника, жовчного міхура, прорив у кишківник туберкульозних гнояків із очеревини, заочеревинного простору тощо).
Збудники туберкульозу виділяються із сечею чи спермою при туберкульозі сечостатевої системи (нирок, сечового міхура, простати, яєчок, піхви, матки, придатків матки та ін.). При туберкульозному ураженні жіночих статевих органів збудники туберкульозу можуть виділятися із менструальними виділеннями.
Можливе виділення мікобактерій з молоком при годуванні дітей матерями, що страждають на туберкульоз молочної залози.
Мікобактерії виділяються із сльозами при туберкульозі очей, з виразок, нориць – при туберкульозі шкіри, лімфатичних вузлів чи кісток із норицями.
Тварини виділяють мікобактерії туберкульозу із харкотинням, слиною, фекаліями, сечею, заражаючи пасовища. Збудники туберкульозу можуть потрапити у здоровий організм людини при споживанні заражених м’ясо-молочних продуктів (молока, сиру, масла, м’яса тощо).
Поширення туберкульозу шляхом прямого контакту можливе при неохайності хворого, коли його руки забруднені мокротинням, наприклад, при рукостисканні, поцілунках. Так найчастіше заражаються діти.
Непрямий контактно-побутовий шлях передачі туберкульозної інфекції відбувається при зіткненні людини із зараженим хворим одягом, білизною, рушником, посудом, зубною щіткою, носовою хусткою і т.п.
Більшість контактних осіб захворюють на туберкульозу в перші 6 – 12 міс. від початку контакту, хоча частина членів родини можуть захворіти й через 9–12 років спільного проживання з хворим.
Збудник туберкульозу. Є більше 120 видів мікобактерій. Найнебезпечнішими є зокрема такі. Мікобактерії туберкульозу людського виду, до яких сприйнятливі людина, мавпи й деякі інші види тварин.
Мікобактерії туберкульозу бичачого виду можуть спричинити хворобу у людини, великої рогатої худоби, свиней, кіз, м’ясоїдних тварин, коней, овець, оленів, маралів, борсуків та ін.
Мікобактерії туберкульозу пташиного виду найнебезпечніші для курей, фазанів, людини, великої рогатої худоби. Свині легко заражаються мікобактеріями туберкульозу людського, бичачого, пташиного, мишачого видів.
Мікобактерії туберкульозу рибного виду уражають акваріумних, річкових, морських риб, найчастіше карпових, лососьових, анабантових, харацинових та інших риб. Інколи спостерігається повальна загибель риб від туберкульозу. В Україні вже є випадки туберкульозу, спричиненого мікобактерією африканською.
Мікобактерії живуть у річковій воді до 5 міс., в ґрунті – 1–2 міс., у фекаліях і на пасовищах – більше 1 року, в молочних продуктах (масло, сир та інші), що зберігаються на холоді – до 10 міс., в пилу – до 3–5 міс. При температурі мінус 23 ° С мікобактерії туберкульозу не гинуть 7 років, а сонце їх вбиває лише від 7–10 хвилин (пряме) до 2 – 6 годин (розсіяне).
2. Механізм передачі туберкульозної інфекції – це друга компонента епідемічного процесу, це, по суті, шляхи і способи зараження. Слід зазначити, що те місце, де відбувається первинний контакт організму з мікробом, називають вхідними воротами інфекції.
Аерогенний спосіб зараження відбувається так. При кашлі, чханні, розмові хворий виділяє заражені збудниками краплини. Вони перебувають у вигляді аерозолю, який швидко висихає. Частина крапель багатих мікобактеріями довго знаходяться у зваженому стані в повітрі та при вдиханні людиною легко досягають альвеол. Більші краплі осідають змішуються з пилом, потім пил піднімається і його вдихає людина. Крупніший пил осідає у дихальних шляхах, звідки евакуюється мукоциліарними війками, якими покрита слизова оболонка дихальних шляхів і при кашлі. Дрібніший пил досягає дрібних бронхів, альвеол, де мікобактерії починають розмножуватися.
Аліментарний спосіб зараження можливий при вживанні молока і молокопродуктів від хворих на туберкульоз корів, кіз.
Трансплацентарне зараження плоду можливе при заковтуванні плодом інфікованих мікобактеріями навколоплідних вод, через кров, при потраплянні фільтруючих форм мікобактерій до плода через плаценту, при пошкодженні плаценти під час пологів.
Інші шляхи передачі мікобактерій в здоровий організм є такі: через кон’юнктиву ока, шкіру, статеві органи, мигдалики, при операціях тощо.
3. Сприйнятливість організму людини чи тварини до туберкульозної інфекції – це третя складова епідемічного процесу. Туберкульоз не є високо заразним захворюванням. При тривалому контакті з бактеріовиділювачем інфікується 25,0 – 50,0 % людей. Тільки 5,0 – 15,0 % інфікованих занедужують на туберкульоз, інші виробляють нестерильний імунітет і залишаються здоровими.
Імунітет при туберкульозі називають нестерильний, клітинний, опосередкований Т-лімфоцитами. У сприятливих умовах через 4 – 8 тижнів після БЦЖ-вакцинації чи інфікування в організмі з’являється клон навчених Т-лімфоцитів і так формується імунітет.
Діагностика туберкульозу. Ті інфіковані мікобактеріями, у яких імунітет не спрацьовує, захворюють на туберкульоз. Симптомів туберкульозу, які були б притаманні лише цій недузі немає. Однак, кожний лікар і кожний громадянин повинен знати, що при туберкульозі легень можуть бути такі ознаки: 1) кашель протягом 3 тижнів і більше; 2) зниження маси тіла (схуднення); 3) слабість, втомлюваність; 4) субфебрилітет (підвищення температури тіла до 37,2 – 37,5°С або лихоманка (підвищення температури до високих цифр – 38,0–39,0°С з ознобом); 5) потіння вночі; 6) біль в грудній клітці; 7) задишка; 8) погіршення апетиту; 9) кровохаркання.
При позалегеневому туберкульозі найчастіше можливі такі симптоми із вже перерахованих: 1) зниження маси тіла; 2) субфебрилітет або лихоманка; 3) потіння вночі. Окрім того, можливі й такі ознаки залежно від ураженого органу, наприклад: 1) біль, припухлість шкіри, нориці при ураженні лімфатичних вузлів, суглобів; 2) головний біль, температура, сонливість, напруження потиличних м’язів при туберкульозному менінгіті та ураженні центральної нервової системи; 3) непліддя, білі, болісні менструації при туберкульозі жіночих статевих органів; 4) болі в попереку, часте сечовипускання при туберкульозі сечових органів. При інших локалізаціях туберкульозу можливі й інші симптоми.
При появі будь-яких із зазначених симптомів кожна людина повинна звернутися до лікаря, щоб пройти обстеження і вияснити причину появи цих ознак. Для своєчасної діагностики туберкульозу всі діти до 14 років повинні проходити щорічну туберкулінодіагностику, тобто пробу Манту. Ця проба вважається позитивною при діаметрі папули 5 мм і більше, яку вимірюють через 72 год. після проведення реакції. Все доросле населення повинно раз у два роки обстежуватися методом флюорографії. Деякі категорії працівників, наприклад, поварі, вчителі, медичні працівники та ін. повинні обстежуватися флюорографічно щороку. І туберкулінодіагностика, і флюорографія повинні проводитися в поліклініках за місцем проживання безкоштовно і безвідмовно. При будь-яких відмовах, вимогах платні слід звертатися до суду, посилаючись на порушення 49 статті Конституції України, де записано: “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. …У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно;”.
Попередження туберкульозу серед населення. Кожна людина повинна пам’ятати, що зараження туберкульозом найчастіше відбувається під час спілкування з хворою людиною при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокротиння та слини, а також при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби, риби, птиці. Зараження може відбуватися тоді, коли мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд, постіль, папери, недопалки від хворого на туберкульоз. Туберкульоз розвивається тоді, коли у людини знижений імунітет внаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, недостатнього харчування, поганих житлових умов, виснажливої праці тощо.
Тому профілактика туберкульозу має бути така:
1. Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми і тваринами, бездомними тваринами;
2. Не докурювати цигарки після нікого з курців, а якщо вже є така необхідність, то слід докурювати через мундштук;
3. Користуватися особистими предметами гігієни;
4. Вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків;
5. Докласти зусиль, щоб їжа кожної людини була поживною, багатою на вітаміни, білки, жири і вуглеводи, мінеральні речовини для підвищення імунітету;
6. Не купувати продукти на стихійних ринках, бо вони можуть бути заражені мікобактеріями туберкульозу;
7. Регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу в приміщенні;
8. Оберігати себе від ВІЛ-інфекції, уникати випадкових статевих стосунків, користуватися презервативом.
Профілактика туберкульозу у членів сім’ї, у якій виявили хворого на на цю недугу:
1. Хворий-бактеріовиділювач є заразний і повинен бути ізольований (в стаціонарі, окремій кімнаті);
2. Слід ізолювати всіх дітей від хворого;
3. У помешканні санітарно-епідеміологічна станція повинна провести дезинфекцію: дезінфекційними розчинами (хлорамін, хлорантоїн). Посуд треба протягом 30 хв. кип’ятити в 2 % соди або 2 % розчині хлорного вапна (20 г хлорного вапна + 1 л води);
4. Слід обстежити на туберкульоз всіх членів родини;
5. Хворий повинен:
– дотримуватися елементарних правил гігієни;
– користуватися окремим посудом, ретельно мити його, а після миття облити окропом;
– користуватися окремим рушником, мати окрему кімнату, ліжко; Якщо у хворого немає окремої кімнати, то його ліжко відгородити ширмою;
– виварювати рушники і білизну хворого;
– хворий не повинен плювати на підлогу (бо мікобактерії туберкульозу є в слині та мокротинні);
– плювати слід тільки в плювальницю (на дно плювальниці треба налити 3–5 мл 5% хлораміну);
– виділене харкотиння не можна виливати у каналізацію, а прокип’ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди, або спалити на вогні;
– кімнату, де мешкає хворий не можна обклеювати шпалерами, а двічі на рік білити стіни і стелю гашеним вапном з додаванням 20 % розчину формаліну або пофарбувати олійною фарбою, щоб потім мити щіткою з милом.
– житло і кімнату хворого щоденно прибирати вологою ганчіркою з милом або содою;
– відчиняти квартирку в будь-яку пору року, а взимку якомога довше;
– температура в кімнаті має бути нижчою за 16–18 ° С; влітку спати на відкритому повітрі;
Отже, туберкульоз – це інфекційна, соціально небезпечна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу, перебігає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, може вражати всіх людей, але найчастіше найбідніші, соціально дезадаптовані верстви населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого (від 6–8 міс. і більше, інколи все життя) комплексного лікування та реабілітації хворих. Краще остерігатися туберкульозу, аніж лікувати його. Чим раніше виявлений хворих на туберкульоз, тим ефективніше його лікування. Будьте пильні! Дорослі, навчайте дітей особистої гігієни і попередження туберкульозу, не забувайте 1 раз у рік завести дитину у прищеплювальний кабінет своєї поліклініки, щоб зробити пробу Манту. Дітям 7-ми і 14-річного віку треба зробити ревакцинацію вакциною БЦЖ, якщо у них негативна проба Манту. Не забувайте самі 1 раз у 2 роки зробити флюорографію грудної клітки. Пам’ятайте, ваше здоров’я – у ваших руках!

                        Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім Ф.Г. Яновского

вівторок, 28 квітня 2020 р.

                                   Розвиток творчих здібностей на 

                                         уроках трудового навчання



          Кожний юнак, кожна дівчина повинні знати, що,
                навчаючись у школі, їм треба готувати себе до праці, 
                 до того, щоб створювати цінності,
                 корисні для людини, для суспільства. 
                                            В. Сухомлинський

                                      


          Проблема творчості стала в наші дні самою актуальною, тому що саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності. Розвиток креативності учнів в процесі шкільного життя здобуває одне з найважливіших значень.

     У сучасній школі проблема здібностей є одним із самих серйозних питань. Насамперед формування відповідних моральних якостей особистості, основ наукового світогляду, творчого відношення до праці, глибоких і міцних професійних і загальних знань, а також умінь і навичок гнучкого оперування цими знаннями на практиці.
Потрібно не просто дати учню базовий рівень освіти, а сформувати компетентності, яких потребує сьогодні суспільство: креативність, здібність навчатися усе життя, комунікативність, самовдосконалення.
   В останні роки в українській школі чітко окреслилися тенденції щодо змісту і технології навчання, індивідуалізації освітніх поглядів учнів, і творчої та розвивальної спрямованості, базового та профільного навчання, технологізації, комп'ютеризації навчального процесу. Усвідомлюючи значення виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити, генерувати ідеї, приймати сміливі нестандартні рішення, було розроблено Державний стандарт освітньої галузі "Технологія", який передбачає створення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей кожного учня: розвитку творчих якостей, прояву творчої ініціативи, здійснення творчого пошуку і, як наслідок, формування творчої особистості.
   Слід пам'ятати, що продукт творчості - це не тільки матеріальні продукти - будівлі, машини, картини і таке інше, а і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не знаходити одразу матеріального втілення. Іншими словами, творчість - це створення нового в різних планах і масштабах, як закріпленого матеріально, так і не закріпленого матеріально. Відповідно, все це відображається і на суб'єктивному переживанні людини: творчість захоплює, стає життєвим принципом, сенсом буття. Творча діяльність розвиває цілий комплекс якостей творчої особистості - розуму, вміння швидко навчатися, бути кмітливим, винахідливим, прагнути здобувати знання, необхідні для виконання конкретної практичної роботи, самостійності при виборі й розв'язанні задачі тощо.
Мислення творчої особистості характеризується: самостійністю, гнучкістю, аналітичністю, розсудливістю, винахідливістю, глибиною думки, дотепністю, кмітливістю.
Самостійність - вміння побачити і сформулювати нову проблему без сторонньої допомоги; осмислити і використати суспільний досвід, при цьому бути незалежним у своїх поглядах, сміливо висловлювати думку. Особистість, якій притаманна самостійність мислення, не боїться поразок, над нею не тяжіють попередні невдачі, вона вірить у себе. На превеликий жаль, люди хочуть бути такими, як усі, їм властива конформність, тобто такий стан, при якому людина відмовляється від власної думки, поглядів, а приймає думку більшості.
Гнучкість - вміння змінити шлях вирішення проблеми, якщо він не задовольняє умову. Людина з гнучким розумом уміє розглядати всі, навіть суперечливі точки зору, зважувати їх істинність. Вона - толерантна, схильна до міркувань, смілива, незалежна, рішуча у змінах і спростуванні, їй притаманне почуття новизни. Уміння радикально змінити свої погляди є дуже важливим, оскільки стереотип, зашкарублість думки не сприяють прогресу, творчості. Догматичність і непоступливість є протилежними гнучкості.
Аналітичність, логічність думок - уміння виділяти істотне й узагальнювати, послідовно та чітко обирати рішення, доречно висловлюватися. Наскільки важливо вдумливо підходити до проблеми розв'язання задач, висловлювати свої думки, свідчить народне прислів'я: "Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже".
Розсудливість - вміння оцінити ситуацію, відповідно до цього будувати свою поведінку.
Винахідливість - уміння знайти вихід з будь-якої ситуації, розв'язати будь-яку проблему.
Глибина думки - здатність детально аналізувати, порівнювати та знаходити істотне, здійснювати різносторонній підхід до розв'язання проблеми, аргументувати її рішення і не обмежуватися вузьким колом ідей.
Дотепність - мистецтво з гумором розв'язувати ті чи інші проблеми, влучно висловлюватися.
Кмітливість - природний дар, який дає змогу зрозуміти, розпізнати недоступні іншим речі, можливість наблизитись до істини.
   Академік А.М.Колмогоров зазначав, що не з кожного учня вийде вчений, але необхідно добиватися, щоб кожному булла знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя.

середа, 15 квітня 2020 р.

Проведіть дні вдома з користю!

Благодійний Фонд «Щаслива лапа» https://happypaw.ua/ua/ пропонує школярам долучитися до Всеукраїнського конкурсу "Будка мрії".🐾

Всеукраїнський конкурс "Будка мрії" Всеукраїнський конкурс "Будка мрії"

В рамках нашого освітнього проекту "Біоетика" ми запускаємо Всеукраїнський конкурс "Будка мрії".
Умови проведення конкурсу
Мета конкурсу - пропедевтика гуманного ставлення до тварин в суспільстві, поглиблення знань школярів про правила догляду за домашніми тваринами; залучення учнів до практичної допомоги собакам; виховання в учнів відповідальності, альтруїзму, емпатії та чуйності до чотирилапих.
Організатори конкурсу: Благодійна організація «Благодійний фонд «Щаслива лапа».
Учасники конкурсу: учні закладів загальної середньої освіти (5-11 класи), вихованці закладів позашкільної освіти.
Термін проведення: січень - травень 2020 року
Термін подачі робіт – до 15 травня 2020 року
Підведення підсумків, нагородження переможців конкурсу – травень-червень 2020 року
Умови участі в конкурсі
Для участі у конкурсі необхідно виготовити (самостійно або разом із дорослими) теплу та затишну будку або покращити існуючу будку для домашньої або безпритульної собаки.
На електронну пошту bioetika@happypaw.ua надсилаються фотографії або відео «до» (при умові покращення існуючої будки) та «після» (кінцевий результат), а також процес виготовлення будки.
Подаючи роботу на конкурс, учасник автоматично надає згоду на обробку своїх персональних даних в процесі проведення конкурсу.
Вимоги до робіт
1.Фотографії: формат JPEG, PDF; якісність зображення.
2.Відео: формати AVI, DVD, MPEG4; якісність зображення.
3.Конкурсна робота повинна супроводжуватись «візитівкою» (електронний документ формату «MicrosoftWord» із зазначенням:
    - ім’я, прізвище, вік автора та клас;
    - назва та повна поштова адреса (селище, місто, область) навчального закладу з телефоном (електронною поштою);
    - прізвище, ім'я та по-батькові керівника (за наявності).
Критерії оцінювання робіт
Роботи (фото-, відеоматеріали), надіслані на конкурс, будуть оцінюватися за такими критеріями:
- відповідність тематиці, меті та умовам конкурсу;
- якісність, оригінальність роботи та мотивуюча сила роботи;
- ступінь залучення учня у процес виготовлення будки.
Терміни проведення конкурсу
Роботи подаються до 15 травня 2020 року на електронну пошту bioetika@happypaw.ua (БО «БФ «Щаслива лапа»).
Нагородження переможців Конкурсу
Кращі роботи нагороджуються: дипломами та подарунками.
Найкращі роботи конкурсу можуть бути розміщенні:
- на сайті БО «БФ «Щаслива лапа» (http://happypaw.ua/ua/);
- в друкованих та електронних ЗМІ.
Роботи, виконані з недотриманням вимог Конкурсу, не розглядатимуться!
Конкурсні роботи не рецензуються і не повертаються!
Завантажити оголошення про конкурс можна за посиланням - https://drive.google.com/file/d/10bfbe1nEiQzvFtxkZwByay6qGS6iqtqZ/view?usp=sharing
Ми сподіваємось, що надихнутись на участь в конкурсі вам допоможуть роботи учасників Районного конкурсу "Будка мрії", який проходив в Косівському районі Івано-Франківської області - https://happypaw.ua/ua/bioethics/news/one/8